Монтаж виставки — це робота з простором, формою, зображенням і світлом. За готовою експозицією стоїть безліч рішень, від яких залежить, як глядач побачить кожен твір і сприйме виставку загалом.
Як створюється виставковий простір, у якому рисунки, графіка, скульптура, фотографії та відео об’єднуються в єдину розповідь? Зазирнімо за лаштунки підготовки експозиції «(Не)згасле світло (не)народжених для війни», що відкрилася 5 жовтня 2026 року в Харківській державній академії дизайну і мистецтв.
Виставка стала частиною проєкту «Місце присутності: пам’ять, творчість, життя», який реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культура. Регіони».
Перш ніж відвідувачі побачать готову експозицію, потрібно підготувати виставковий простір і визначити, як різні за форматом та матеріалом твори взаємодіятимуть між собою.
Рисунок і графіка потребують умов для уважного розглядання деталей. Скульптура має сприйматися в об’ємі, а фотографії та відео передбачають інші способи візуального контакту. Тому під час формування експозиції важливо враховувати не лише зміст робіт, а й їхні фізичні характеристики, масштаб і спосіб демонстрації.
Завдання монтажу — створити цілісну систему, у якій кожен твір зберігає власну виразність, але водночас працює на спільну ідею виставки.



Експозиція об’єднала твори, які суттєво відрізняються за матеріалом і способом сприйняття. Це означає, що для кожної групи робіт необхідно передбачити відповідний формат представлення.
Під час монтажу графічних і друкованих матеріалів важливо забезпечити їхню видимість, правильну орієнтацію та зручність огляду. Розташування робіт має допомагати глядачеві зосередитися на композиції, деталях і авторському задумі.
Скульптурні твори потребують окремої уваги до просторового розміщення. Їхнє сприйняття залежить від об’єму, силуету та можливості роздивитися форму з доступних точок огляду. Важливо також передбачити стійке й безпечне розміщення об’єктів.
Фотографії та відеоматеріали доповнюють художню частину експозиції документальним і біографічним контекстом. Вони допомагають пов’язати мистецькі твори з особистими історіями авторів.

Відео у виставковому просторі — це не просто додатковий матеріал. Воно потребує окремого технічного налаштування та узгодження з іншими елементами експозиції.
Під час підготовки відеопоказу важливо враховувати розташування екрана або проєкційної поверхні, видимість зображення, освітлення навколишнього простору та можливість комфортного перегляду. Якщо відео демонструється зі звуком, необхідно також продумати його взаємодію з іншими матеріалами й загальною атмосферою виставки.
Такі деталі безпосередньо впливають на сприйняття: технічні засоби мають підтримувати зміст, а не відволікати від нього.
Освітлення та розташування експонатів формують візуальну структуру виставки. Від них залежить, чи будуть добре помітні деталі графіки, фактура матеріалів і просторові особливості скульптури.
Для творів на папері важливо уникати відблисків, які ускладнюють розглядання. Для об’ємних об’єктів світло може підкреслювати силует і фактуру. Водночас освітлення має враховувати особливості матеріалів і не створювати ризиків для їх збереження.
Не менш важливі відстані між роботами та маршрути руху відвідувачів. Вони допомагають уникнути візуального перевантаження, забезпечують доступ до експонатів і дають можливість зосередитися на кожному окремому творі.
Особливість меморіальної експозиції полягає в тому, що технічна організація простору безпосередньо пов’язана зі способом розповіді.
Виставка присвячена митцям АНТОНУ ДЕРБІЛОВУ, РУСЛАНУ МОВЧАНУ, ЮРІЮ КРАСЮКУ та ВЕРОНІЦІ КОЖУШКО. Їхні роботи, фотографії, відеоматеріали й особисті історії формують багатошарову розповідь про творчість і життя, перервані війною.
Тому важливо, щоб технічні елементи не перекривали мистецькі твори й не відвертали увагу від їхнього змісту. Розміщення експонатів, видимість текстів, можливість перегляду відео та зручність руху виставкою мають допомагати відвідувачеві послідовно відкривати для себе різні частини цієї історії.
Саме так монтаж перетворюється з суто технічного процесу на складову кураторської роботи.

Коли всі елементи виставки розміщено, важливо перевірити, як вони працюють разом. Чи достатньо добре видно твори? Чи читаються інформаційні матеріали? Чи зручно переглядати відео? Чи не заважають один одному різні елементи експозиції?
Такі перевірки допомагають побачити простір очима відвідувача й оцінити не лише окремі рішення, а й загальне враження від виставки.
У випадку «(Не)згаслого світла (не)народжених для війни» технічна організація експозиції підпорядкована головному завданню — зберегти присутність митців через їхню творчість, образи та свідчення про їхні життя.
Готова виставка — це результат взаємодії творчих задумів, кураторських рішень і технічної організації. Монтаж, розміщення творів, робота з відео та фотографіями, освітлення й облаштування простору створюють умови, за яких мистецтво може бути побаченим і почутим.
Експозицію «(Не)згасле світло (не)народжених для війни» підготував куратор ВЛАДИСЛАВ ЮДІН. Вона стала одним з етапів проєкту, покликаного зберегти пам’ять про загиблих українських митців і зробити їхню творчість частиною спільного культурного простору.
За лаштунками виставки — технічна робота, завдяки якій кожен твір знаходить своє місце, а окремі мистецькі свідчення складаються в цілісну історію. Історію про життя, творчість і пам’ять, яка не згасає.
Проєкт «Місце присутності: пам’ять, творчість, життя» реалізується Харківською державною академією дизайну і мистецтв за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культура. Регіони».