Як передати пам’ять мовою скульптури? Як розповісти про життя, обірвані війною, нездійснені творчі задуми та голоси, які вже не прозвучать? Історія пам’ятного знака загиблим митцям почалася з прагнення зберегти їхні імена й увічнити внесок у розвиток української культури.

Пам’ятний знак установлено біля Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Його створено в межах проєкту «Місце присутності: пам’ять, творчість, життя», який реалізує ХДАДМ за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культура. Регіони».

Автор меморіальної скульптури — Олександр РІДНИЙ, скульптор, доцент секції скульптури ХДАДМ. У його художньому задумі пам’ятний знак постає не як буквальне відтворення трагедії, а як образ, що передає відчуття втрати й водночас нагадує, що творчий спадок людини продовжує жити після її смерті.

Основу композиції становить масивний геометричний об’єм, із якого в різних напрямках виходять тонкі металеві лінії. Контраст між важкою формою та легкими, спрямованими назовні лініями створює головний образний акцент твору. Масивний об’єм асоціюється з тягарем втрати, натомість лінії символізують життєві шляхи митців, їхні творчі пошуки та прагнення до свободи. Перетинаючись і виходячи за межі основної форми, вони нагадують про нездійснені задуми, які продовжують жити в пам’яті, мистецтві та досвіді наступних поколінь.

Від авторського задуму до втілення в матеріалі — складний і послідовний шлях. Необхідно знайти точне пластичне рішення, визначити пропорції та взаємодію елементів, підібрати відповідні матеріали й технології. Кожна деталь потребує уваги, адже саме їхнє поєднання формує цілісність скульптурного образу. У процесі роботи художня ідея поступово набуває матеріальної форми, зберігаючи закладений у неї зміст.

Окремим етапом стала підготовка місця для встановлення пам’ятного знака. Потрібно було облаштувати основу та постамент, забезпечити належні умови для монтажу й надійного закріплення скульптури. Ця робота залишається майже непомітною для майбутніх відвідувачів, проте саме від точності виконання та дотримання технічних вимог залежать стійкість і довговічність конструкції.

Тепер скульптура встановлена на підготовлений постамент і стала частиною простору академії. Авторський задум утілився в реальному об’єкті, який не лише увиразнює середовище, а й створює місце для вшанування загиблих митців. Тут можна зупинитися, згадати тих, чиї життя забрала війна, осмислити їхній внесок у культуру та відчути зв’язок між поколіннями.