17 травня 2026 року, у День пам’яті жертв політичних репресій, Харківська державна академія дизайну і мистецтв вшановує пам’ять мільйонів українців, які стали жертвами тоталітарного режиму СРСР.

Ми згадуємо тих, кого забирали «чорні воронки» серед ночі, хто загинув у таборах від голоду й виснаження, чиї імена намагалися стерти з історії, засипаючи вапном у безіменних ровах Биківні, Дем’янового Лазу та інших місць масових страт.

Особливе місце у цій пам’яті займає трагедія українських кобзарів — носіїв народної культури та духовності. У 1930-х роках у Харкові відбувся з’їзд кобзарів, після якого їх разом із поводирями було розстріляно. Тодішня влада навіть поширювала цинічний лозунг: «Пильніше контролюйте кобзарів!», адже вони були живим голосом народу, його історією. Знищення кобзарів стало символом намагання стерти саму душу української культури.

У ті ж роки було закатовано цвіт української нації: художника Михайла Бойчука і його мистецьку школу, режисера Леся Курбаса, письменника Миколу Хвильового.

Трагічної долі зазнали й мешканці харківського будинку «Слово» — Валер’ян Підмогильний, Майк Йогансен, Євген Плужник, Григорій Косинка, Михайло Яловий, Микола Куліш та багато інших.

Пізніше, вже в часи «відлиги», була жорстоко вбита художниця Алла Горська — символ незламності духу шістдесятництва.

Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою незалежність, ми бачимо спадкоємність злочинів радянського тоталітарного режиму та сучасної російської агресії.

Ми вшановуємо пам’ять воїнів і мирних жителів, які загинули у цій війні. Український дух  живе у нашій пам’яті, у нашій культурі, у нашій боротьбі.

Харківська державна академія дизайну і мистецтв засвідчує неперервність спротиву через збереження національної пам’яті. Ми є нащадками тих, хто вижив, щоб розповісти правду, і саме ця пам’ять дає нам силу вистояти сьогодні.

Шміголь Анастасія
Не зійти з місця. Лінорит. 2025