Перш ніж доторкнутися пензлем до будь-якої картини, реставратори проходять надзвичайно важливий етап — техніко-технологічні дослідження. Це своєрідна «діагностика» мистецького твору, без якої неможливо розпочати обдумане та безпечне втручання у його матеріальну структуру. Саме на цьому етапі з’ясовується, з яких матеріалів створено твір, які процеси відбувалися з ним протягом часу, як саме його ушкоджували волога, світло, пил або невдалі попередні реставрації.

Серед різних видів технічних досліджень особливе місце займає ультрафіолетове (УФ) дослідження. І не лише тому, що воно виглядає ефектно — адже під променями УФ-світла фарби, лаки та інші матеріали починають загадково люмінісціювати (світитися), немов відкриваючи невидимий неозброєному оку вимір. Цей метод дуже улюблений студентами-реставраторами — адже він поєднує наукову точність і відчуття справжнього відкриття.

УФ-випромінювання дозволяє виявити на полотнах те, що залишається прихованим при звичайному освітленні.
За його допомогою можна:

• розрізнити шари фарб та лаків — УФ-світло по-різному відбивається від матеріалів різного складу, тому чітко видно пізніші записи або місця підмальовувань;

• виявити сліди попередніх реставрацій — під ультрафіолетом добре видно ділянки, де використовували сучасні матеріали;

• побачити плісняву чи біологічні ураження — вони світяться характерними плямами;

Таким чином, ультрафіолетове дослідження — це не лише «красива картинка», а потужний науковий інструмент, який відкриває реставраторам шлях до глибшого розуміння об’єкта.

Нещодавно на кафедрі реставрації та експертизи (РЕТМ) Харківської державної академії дизайну і мистецтв було проведено УФ-дослідження 30 полотен, що надійшли до реставраційних майстерень у рамках проєкту «ДеАрхівація. Живопис із методфонду ХДАДМ».

Під керівництвом докторки філософії, викладачки кафедри Наталії АНТОНЕНКОВОЇ, студенти провели ретельний аналіз кожного твору. Саме за допомогою ультрафіолетового освітлення вдалося встановити, що частина полотен зазнала пошкоджень від впливу води — світіння на зворотному боці показало рівень замокання.

Крім того, виявлено сліди пізніших записів, які маскували окремі фрагменти зображення, затьоки лаку, плісняву, а в кількох випадках — навіть непомітні при звичайному освітленні авторські підписи та сігнатури. Такі відкриття надзвичайно цінні не лише для реставраторів, а й для мистецтвознавців, адже допомагають уточнити походження творів, авторство та історію їх побутування.

Результати цього етапу дослідження дозволили уточнити багато важливих деталей щодо руйнацій пам’яток, особливостей їхнього збереження, а також розробити детальні плани подальших реставраційних заходів.

Для студентів ж такі дослідження — не просто навчальна практика, а справжнє занурення у світ наукового відкриття. Коли під УФ-променем на полотні починають проступати приховані “таємниці часу” — це момент, коли наука і мистецтво зустрічаються в одній точці, створюючи відчуття причетності до чогось живого, справжнього і вічного.